Термін «професійне вигорання» з’явився відносно недавно. Його ввів американський психіатр Фрейденсберг у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які працюють в системі «людина – людина». Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб» – проблеми, пов’язані з труднощами управління власним життям.
Професія педагога – одна із тих, у якій емоційне вигорання та синдром професійного вигорання є найбільш поширеними. Ця професія визнається, як одна з найбільш емоційно напружених. Це пов’язано з великою кількістю непередбачуваних і неконтрольованих комунікативних ситуацій, із нерегламентованим режимом роботи, з високою мірою особистої відповідальності вчителя, з неможливістю отримати однозначні підтвердження ефективності своєї діяльності тощо.
Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб’язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту.
Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.
Професійне та емоційне вигорання зумовлює робота в напруженому ритмі, з великим емоційним навантаженням та з важким контингентом. Разом з цим, розвиткові синдрому сприяє відсутність належної винагороди (не лише матеріальної, але й морального схвалення).
Тому дуже важливим є питання запобігання виникненню синдрому емоційного та професійного вигорання.
Рекомендації психолога педагогам щодо профілактики синдрому емоційного та професійного вигорання:
- Любіть себе. Будьте уважними до себе: це допоможе вам швидко розпізнати перші симптоми втоми.
- З’ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає з живе.
- Адекватно оцінюйте свої можливості. Не беріть на себе занадто багато.
- Чітко розділяйте професійний і особистий простір життя. Дозуйте свою працю і вчасно її закінчуйте.
- Умійте відмовляти ввічливо і переконливо.
- Навчіться керувати своїми думками та емоціями.
- Докладіть кроки для усунення причин напруги. Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати.
- Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми.
- Плануйте не тільки свій робочий час, а й відпочинок. Встановлюйте пріорітети.
- Відпочивайте разом з сім’єю, близькими друзями, колегами.
- Посміхайтесь! Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, відвідайте цирк, почитайте анекдоти.
- Хваліть себе за успіхи!
- Знаходьте час для себе: займіться улюбленою справою, почитайте цікаву книгу, зробіть косметичні процедури тощо. Влаштовуйте для себе невеликі свята.
- Відвідуйте музеї, виставки, театри, концерти.
- Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження – фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслабляючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.
- Слухайте музику – це найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану.
- Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему.
- Позитивний вплив на нервову систему і настрій має і спілкування з тваринами.
- Висипайтесь. Повноцінний сон не менше 8 годин на добу. Перед сном приготуйте заспокійливу ванну з аромамаслами, випийте теплого молока з медом або прогуляйтесь.
- Приділяйте належну увагу власному здоров’ю. Думайте про хороше, відкидайте погані думки. Позитивне мислення і оптимізм- це запорука здоров’я і благополуччя!
- Звертайтесь за допомогою та підтримкою.
Зняти стрес, напруження, психічну втому, які призводять до емоційного вигорання, допомагають спеціальні психотерапевтичні вправи. Виконання цих вправ не потребує багато часу і спеціальних приміщень. Самостійно або у парі з іншим педагогом, виконуйте їх на перерві або після занять.
Вправа «Гора з плечей».
Стійте або сядьте. Максимально різко підніміть плечі, широко розведіть їх назад і опустіть. Скиньте гору втоми з плечей.
Вправа «Зосередження на емоціях і настрої».
Зосередьтеся на внутрішньому мовленні. Зупиніть внутрішнє мовлення.
Зосередьтеся на настрої. Оцініть свій настрій. Який він? Хороший, поганий, середній, веселий, сумний, при піднятий?
А тепер зосередьтеся на ваших емоціях, спробуйте уявити себе в радісному, веселому емоційному стані. Згадайте радісні події вашого життя.
Вправа «Глибоке дихання».
Глибоко вдихніть носом, порахуйте до восьми, після чого повільно випускайте повітря через рот (губи напівстулені ), при цьому рахуйте до 16 або більше – так довго, як зможете. Прислухайтесь до звуку повітря, яке видихаєте, і відчуєте, як зникає напруження. Повторіть вправу 7-8 разів.
Вправа «Прес».
Уявіть в середині себе на рівні грудей великий, міцний прес, який рухався зверху вниз, що знищує виникаючу негативну емоцію та внутрішню напругу, пов’язану з нею. Тепер різко виштовхуємо прес разом з негативною енергією. Закінчити вправу необхідно розслабленням.
Вправа “Концентрація на рахунку”.
Подумки повільно рахуйте від 1 до 10 і зосередьтеся на повільному рахунку. Якщо в якийсь момент думки почнуть розсіюватися, і ви не зможете зосередитись на рахунку, почніть рахувати спочатку. Повторюйте рахунок протягом декількох хвилин.
Отже, щоб запобігти виникненню синдрому професійного та емоційного вигорання, потрібно пам’ятати, що людина не досконала. Вона може помилятися, виправляти помилки. Навчіться пробачати собі помилки, не зосереджуватися на негативному. У всьому, що робите, знаходьте позитив. Визнавайте і приймайте себе такими, якими ви є, – унікальними!